Le détective privé Taras Bily est chargé d'enquêter sur le meurtre d'une jeune femme. Ils accusent un certain séminariste Homa Brutus, et l'affaire semble être claire... Pourtant, le village où a eu lieu le meurtre cache un secret. Et ce secret est plus effrayant que toutes les histoires sur la jeune femme qui est sortie de la tombe. "White Ashes" est un thriller extrêmement intéressant, atmosphérique et en même temps dynamique dans le style noir. Il est plein de mystères que vous mourez d'envie de percer. Et, selon les lois du genre, le moindre détail de son époque reçoit toujours une explication ultra-rapide. Mais la particularité du roman est que chaque mystère aura finalement non pas une, mais deux interprétations à la fois - logique et mystique. Par conséquent, selon la vision du monde du lecteur, le roman devient soit un thriller policier, soit un thriller mystique. Cependant, c'est exactement ce à quoi je veux penser à la fin du livre...

Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу. «Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне. Тому, залежно від світосприйняття читача, роман стає чи то детективним трилером, чи то містичним. А втім, саме про це і хочеться поміркувати наприкінці книжки...